Сушко Анастасія Володимирівна – соціальний педагог Запорізької школи-інтернату «Світанок»
Педагогічний стаж – 13 років

Життєве кредо: «Бути людиною в усьому і завжди».
Професійне кредо: “ Немає поганих дітей – є байдужі дорослі ”.

 

 

 

Рекомендації учням

Інтернет-Шахрайство. Як зробити Інтернет безпечнішим

 

Що таке Інтернет? Ризики та небезпеки

 

  • Кібер-булінг
  • Небажаний контент
  • Виманювання інформації з метою шахрайства
  • Віруси
  • Кібер-грумін

 

Інтернет (від англ. Internet)— всесвітня система взаємосполучених комп’ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов’язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта. шта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).

 

Спілкування в соціальних мережах 52% Перегляд пошти 24% Завантаження музики та фільмів 15% Пошук інформації для занять 9% Діяльність у мережі Інтернет (діти, 10-17 років)

 

Одна із форм переслідування дітей та підлітків Кібер-булінг.

 

  1. Кібер-булінг Кібербулінг (кібер-знущання) – це віртуальний терор, найчастіше підлітковий. Отримав свою назву від англійського слова bull – бик, із спорідненими значеннями: агресивно нападати, ятрити, задирати, чіплятися, провокувати, дошкул яти, тероризувати, труїти. Кібербуллінг ще перекладають, як кіберзапугування Натисніть щоб дізнатися історію булінга
  2. Кібер-булінг•обмін короткими емоційними репліками між двома і більше людьми, розгортається зазвичай в публічних місцях Мережі. Іноді перетворюється у затяжний конфлікт (holywar – священна війна) Перепалки (флеймінг) •повторювані образливі повідомлення, спрямовані на жертву (наприклад, сотні SMS на мобільний телефон, постійні дзвінки), з перевантаженням персональних каналів комунікації Нападки, постійні виснажливі атаки •поширення образливої та неправдивої інформації. Текстові повідомлення, фото, пісні, які часто мають сексуальний характер Наклеп (denigration) •переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до аккаунт в соціальних мережах, в блозі, поштою, системі миттєвих повідомлень, або створює свій еккаунт з аналогічним нікнеймом і здійснює від імені жертви негативну комунікацію Самозванство (impersonation) •отримання персональної інформації і публікація її в інтернеті або передача тим, кому вона не призначалася Обдурювання (outing & trickery) •Будь-якій людині притаманне бажання бути включеним в групу. Виключення ж з групи сприймається як соціальна смерть. Чим більшою мірою людина виключається з взаємодії, тим гірше він себе почуває, і тим більше падає його самооцінка. У віртуальному середовищі це може призвести до повного емоційного руйнування дитини Відчуження (остракізм, ізоляція) •приховане вистежування жертви з метою організації нападу, побиття, згвалтування і т.д. Кіберпереслід ування •назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Зараз ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви Хеппіслепінг (Happy Slapping)
  3. Небажаний контент Контент –це будь-яка інформація, що міститься на сайті, в блозі користувача або на сторінці в соціальній мережі. Це може бути текст, відео, аудіо, графічне зображення. Небезпечний контент – інформація, що представляє загрозу або викликає неприязнь. Порнографія • Найнебезпечніша – дитяча порнографія. Крім того, з дитячою порнографією пов’язаний і ще один вельми неприємний момент. Зазвичай, ресурси подібного толку залучають злочинців – педофілів, які використовують мережу для знайомства з юними користувачами Ресурси,… • що пропагують вживання, виготовлення, збут наркотичних засобів і психотропних речовин; • що містять інструкції з виготовлення наркотиків; • що закликають до скоєння суїцидів Фото або відео зі сценами насильства Як захиститись від небезпечного контенту?
  4. Виманювання інформації з метою шахрайства Шахрайство— заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Фíшинг (англ. phishing— рибальство) — вид шахрайства, метою якого є виманювання у довірливих або неуважних користувачів мережі персональних даних клієнтів онлайнових аукціонів, сервісів з переказування або обміну валюти, інтернет-магазинів. Вішинг (vishing — voice phishing) названий так за аналогією з фішингом – поширеним мережевим шахрайством. Схожість назв підкреслює той факт, що принципової різниці між вішинг і фішингом немає. Основна відмінність вішинг в тому, що так чи інакше задіюється телефон. Фармінг (англ. pharming) – це процедура скритного перенаправлення жертви на помилкову IP-адресу. Для цього може використовуватися навігаційна структура (файл хостів, система доменних імен (DNS)). Перейти до Практичних вправ
  5. Віруси Шкідливі дії:

 

  • звукові і візуальні ефекти
  • імітація збоїв ОС і апаратури
  • перезавантаження комп’ютера розвалювання файлової системи
  • знищення інформації
  • передавання секретних даних через Інтернет
  • масові атаки на сайти Інтернет Ознаки: qсповільнення роботи комп’ютера
  • перезавантаження або зависання комп’ютера qнеправильна робота ОС або прикладних програм
  • зміна довжини файлу
  • появлення нових файлів
  • зменшення об’єму оперативної пам’яті Комп’ютерний вірус – це програма, яка при запуску має властивість розповсюджуватися без керування людиною.

 

 

Віруси

 

Файлові– заражають файли *.exe, *.sys, *.dll.

Завантажувальні (бутові, від англ. boot – завантаження)– заражають завантажувальні сектори дисків і дискет.

Макровіруси– заражають документи з макросами (*.doc, *.xls, *.mdb)

Поліморфні– при кожному новому зараженні небагато змінюють свій код. Мережеві віруси – розповсюджуються через компютерні мережі

хробаки– розповсюджуються через електронну пошту

“троянські коні” (“трояни”)– програми, які дозволяють одержати віддалене керування комп’ютером через Інтернет, в т.ч. передавати паролі, організовувати масовані атаки на сайти (DOS-атаки, англ. Denial Of Service – відказ в обслуговуванні).

 

Кібер-грумінг Кібер-грумінг– спеціальний термін, який визначає дії зловмисників для розбещення дітей та використанню їх в сексуальних цілях. Як правило, все починається з віртуального спілкування. Часом докучаннями все і закінчується, але часто злочинці втираються в довіру до дитини і намагаються організувати особисту зустріч Шахраї дуже добре ознайомлені з особливостями вікової психології дитини і досить легко можуть встановлювати з нею контакт в соціальних мережах, форумах. Починаючи з віртуального спілкування і входячи в довіру до дитини, злочинці пропонують “потоваришувати”, а потім поступово переходять до розмов про зустріч у реальному житті і переводять тему спілкування в сексуальну площину. Як варіант, виділяють ще один вид кибер-грумінгу – наполегливе чіпляння в мережі з сексуальними пропозиціями, розмови на теми сексу, насильства і (або) виготовлення, розповсюдження і використання матеріалів зі сценами насильства над дітьми (у більшості випадків – сексуального).

 

 

ПАМЯТАЙ!

 

В Інтернеті,зокрема в соціальних мережах, повідомляй про себе лише ті факти, які допомагають цікавому спілкуванню. Додавай до ―друзів лише тих людей, яких знаєш в реальному житті.

 

 

Спілкування небезпечно:

 

  • Повідомляти свою адресу, номер телефону.
  • Додавати до ―друзів незнайомців
  • Викладати власні фотографії в загальному доступі Безпечно:
  • Повідомляти своє ім’я, вік
  • Говорити про свої захоплення та вподобання
  • Додавати до ―друзів однокласників, родичів, зн айомих
  • Обмежити доступ до своїх даних лише для друзів

 

 

Знайомства Небезпечно:

 

  • Розповідати особисту інформацію про себе та батьків
  • Надсилати незнайомцям свої фотографії
  • Приймати запрошення зустрітись з віртуальними знайомими в реальному житті
  • Не вір усьому, що кажуть про себе віртуальні знайомі. Будь-хто може користуватися соціальними мережами, форумами, чатами, видаючи себе за іншого.

 

 

Безпечно:

 

  • Заводити нових друзів у мережі
  • Обговорювати з ними загальні цікаві теми (фільми, музика, хобі, спорт тощо)
  • Використовувати псевдоніми (ніки)
  •  

Спам Спам –це масова розсилка шкідливих небажаних повідомлень. Вони засмічують електронну скриньку і можуть бути небезпечними для комп’ютера.

 

 

Небезпечно:

  • Відкривати повідомлення та вкладені в них файли від незнайомих людей
  • Відповідати на спам- повідомлення
  • Пересилати ―листи щастя‖ по електронній пошті чи в соціальних мережах

 

 

Безпечно:

  • Використовувати окрему електронну адресу для реєстрації на форумах і т.д.
  • Видаляти всі підозрілі повідомлення від незнайомців
  • Налагодити спам-фільтр в поштовій системі

 

Перед тим, як завантажити файли з Інтернету(музику, фільм, картинку, програму чи навіть текстовий файл), краще порадитися з більш досвідченими користувачами Інтернету. Завантаження деяких файлів може бути незаконним чи небезпечним тобто може ―заразити комп’ютер вірусами.

 

 

Небезпечно:

  • Завантажувати та встановлювати програми без дозволу батьків Завантажувати фільми, музику без дозволу батьків
  • Відкривати та завантажувати файли, вкладені у повідомлення незнайомців

 

 

Завантаження безпечно:

  • Завантажувати файли лише з дозволу та під наглядом батьків

 

  1. http://psyfactor.org
  2. https://onlandia.org.ua
  3. http://www.ligainternet.ru
  4. http://uk.wikipedia.org
  5. http://www.knutd.com/deti-i-inet/84-kiber-huliganstvo.html
  6. http://skarga.ua

 

 

Булінг: що робити батькам і дітям | Факти ICTV

Замовчувати булінг = робити усім шкоду | Здолбунів City

 

 

АНТИБУЛІНГ - Виноградівська гімназія Виноградівської районної ради Закарпатської області

 

 

Рекомендації батькам Булінг

Основні види шкільного цькування (булінгу)

 

Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов’язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування. Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх. Далі пропонуються поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу.

 

 

  1. Вербальний (словесний) булінг

 

  • Що це таке:це словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).
  • Приклад:одна дитина каже іншій: «Ти дуже, дуже гладкий, просто як твоя мама».
  • Характерні ознаки:діти, які зазнали проявів вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось висловив на їхню адресу, і спитати, чи це правда.

 

Що необхідно робити:по-перше, вчіть своїх дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожний заслуговує доброго ставлення, – дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова й дії розбишаки. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепись».

 

  1. Фізичний булінг

 

  • Що це таке:фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.
  • Приклад:з дитини привселюдно стягують штани, бьють, блокують…
  • Ознаки:коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами й непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, удари, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі.

Що необхідно робити:якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з’ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв’язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов’язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв’язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії.

 

  1. Соціальний булінг

 

Що це таке:соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.

Приклад:група учніву класі обговорює як провести деньу вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому жодної уваги на однокласника, якоговонивирішили не запрошувати, роблячи вигляд, що його не існує.

Характерні ознаки:стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням долучатись до товариства однолітків, і більшим, ніж зазвичай, прагненням до самотності. Дівчатка частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати значно довше.

Що необхідно робити:використовуйте вільнийчас, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання й позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

 

  1. Кіберзалякування, кібербулінг

 

Що це таке:кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

Приклад:хтось розміщує в соціальних мережах такий текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось узагалі з ним спілкується?! Він же гей».

Характерні ознаки:стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, чи буває при цьому сумною та тривожною. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп’ютері, у телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є в дитини проблеми зі сном, просить вона залишитись удома й не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять.

 

Що необхідно робити:повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати й час їх отримання. Повідомте про це у школу й Інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зв’яжіться з місцевими правоохоронними органами. Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу, особливо якщо насильство набуває важкі форми або постійний характер, зв’яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

 

далі  за посиланням:

Рекомендації соціального педагога

 

Індивідуальний щотижневий план з 21.04.2020 по 24.04.2020

Індивідуальний щотижневий план з 27.04.2020 по 30.04.2020

Індивідуальний щотижневий план з 04.05.2020 по 08.05.2020

 

 

Соціальний педагог в закладі освіти:

 

  • –  створює сприятливі умови у мікросоціумі для розвитку здібностей та реалізації можливостей кожної дитини;                                                                         
  • –  забезпечує формування власних цінностей та громадянської позиції у здобувачів освіти;                                                                                                    
  •  –   здійснює соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей, сімей, які опинились в складних життєвих обставинах, з метою попередження безпритульності, бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми;                                                         
  • – попереджує та локалізує негативні впливи соціального середовища на особистість;                                   
  • –  здійснює соціальний патронаж малозабезпечених, багатодітних, неповних сімей, а також родин, які опинилися в складних життєвих обставинах;                      
  • –  проводить інформаційно-просвітницьку роботу зі здобувачами освіти;               
  • –  проводить соціально-профілактичну роботу з дітьми схильними до девіантної  поведінки;                                                                                                                
  • – здійснює посередництво між особистістю і закладом освіти, сім’єю, середовищем, органами влади;                                                                                         
  • –  вивчає психолого-педагогічні особливостей дітей та їх оточення, умов життя; виявляє інтереси й потреби, труднощі й проблеми школярів, відхилення у поведінці та надає соціальну допомогу і підтримку учням, які навчаються у школі.

 

Напрями роботи соціального педагога:

 

  • – діагностичний напрям – вивчення та оцінювання за допомогою методик, анкетувань, опитувальників, тестів особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, джерел негативного впливу на дітей;                                                       
  • – прогностичний напрям – прогнозування на основі спостережень та досліджень динаміки розвитку негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на особистість чи клас.                                       – консультативний – надання порад, рекомендацій здобувачам освіти, батькам, учителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.                                                                                                         
  • – правозахисний – забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах дітей);                                                                                 
  • – профілактичний – переконання здобувачів освіти у доцільності дотримання певних норм та правил поведінки стосовно суспільних норм, здоров’я, способу життя;                                                                               
  • – соціально-перетворювальний – перетворення негативних соціальних впливів на позитивні за допомогою тренінгових занять, брей-рингів, семінарів, бесід.                                                                                 
  • – організаційний – ведення документації, формування банку даних на дітей соціально-незахищених категорій тощо.

 

Процедура подання заяви про випадок булінгу (цькування) та порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)

 

 

1. Якщо педагог або інший працівник закладу освіти (інший учасник освітнього процесу) став свідком булінгу, він інформує керівника закладу освіти у письмовій формі незалежно від того, поскаржилась йому жертва булінгу чи ні; або ж аналогічно після отримання звернення дитини.

2.  Учасником освітнього процесу (учні, вчителі, батьки) на ім’я керівника освітнього закладу подається заява, де вказується інформація щодо джерела її отримання:

 

  • Постраждалий чи свідок булінгу (цькування);
  • Підозра про вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками;
  • Достовірна інформація від інших осіб.

та часу:

  • Як довго триває;
  • Одноразовий конфлікт чи відповідні дії носили систематичний характер

 

 

3. Відповідно до такої заяви керівник закладу освіти видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.

4. Наказом керівника закладу освіти по школі пишеться наказ про створення Комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) за участі педагогічних працівників, психолога та соціального педагога школи, батьків потерпілого та булера, керівника закладу, інших зацікавлених осіб.

5. Розглянувши письмову заяву, керівник закладу освіти скликає засідання  комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) і окреслює подальші дії.

6. Комісія на протязі однієї доби проводить розслідування, з’ясовує всі обставини цькування та приймає відповідне рішення.

7. За умови визнання Комісією результатів розслідування фактом булінгу (цькування), керівник освітньої установи на протязі однієї доби повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальну поліцію), Службу у справах дітей.

8. Рішення Комісії з розгляду випадків булінгу реєструється в окремому журналі (паперовий вигляд) з оригіналами підписів усіх її членів.

9. У разі не визнання Комісією факту булінгу (цькування) і незгоди з результатами рішення потерпілим (його представником), керівник освітньої установи рекомендує звернутись постраждалому (його представнику) із  заявою до  органів Національної поліції України.

10. За будь-якого рішення Комісії з розгляду питань випадків булінгу (цькування), керівник закладу освіти забезпечує психологічну підтримку усіх учасників відповідного процесу.