Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов’ю… У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого. У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через півтора століття після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі? Син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант художника… Про ці факти з життя Тараса Григоровича ми знаємо давно. Повторюємо їх як завчену раз і назавжди інформацію, анітрохи не замислюючись над їх справжньою сутністю: яку ж силу духу слід мати, щоб у таких умовах не зламатися, не збайдужіти душею, не зчерствіти серцем, а все думати і піклуватися про свій народ?
9 березня 2019 року Україна відзначила 205 років від дня народження Тараса Шевченка. Світанкова родина не могли залишитися осторонь цієї епохальної події. З метою вшанування Кобзаря було проведено наступні заходи: лінійка присвячена відкриттю Шевченківських днів; оформлення школи “Величне слово Кобзаря”;
книжковий вернісаж “Шевченко не поет, а голос душі українського народу”; журналістське опитування; виставка Арт-буків у бібліотеці; перегляд фільмів; флешмоб – літературні читання; гра-квест; шкільний фестиваль учнівських творів; підведення підсумків тиждня та нагородження учасників.
