Важливе значення для спеціальної педагогіки має проблема мовної діяльності, оскільки будь-які відхилення, порушення в розвитку дитини безпосередньо позначаються на успішності взаємодії з навколишнім середовищем, на формуванні мови, а значить і на соціалізації. У зв’язку з цим основну роль грає психолінгвістичний аналіз відхилень від нормального мовного розвитку, що дозволяє розмежувати мовну патологію і відступити від норм мовної поведінки, що дає можливість не тільки збагатити понятійну базу спеціальної педагогіки, а й визначити нові, науково обґрунтовані підходи до класифікації порушень, в тому числі і мовних, визначити напрямки педагогічного впливу спеціального педагога з урахуванням структури дефекту у дитини.

 

У становленні спеціальної освіти велику роль відіграють інтеграційні процеси, які виражаються в різноманітних формах спільного навчання та виховання дітей з обмеженими можливостями здоров’я та їх здорових однолітків. Проблеми інтеграції полягають в першу чергу у невідповідності бажань деяких батьків дітей з особливими освітніми потребами та інтересами інших учнів та їх батьків. При цьому проблема нс вичерпується тільки включенням дитини з обмеженими можливостями здоров’я в класи загальноосвітньої школи, але і зачіпає зміст, методи і форми навчання даної категорії дітей. Необхідна творча та науково обґрунтована розробка змісту і методів навчання і виховання дітей з вадами у розвитку в умовах інтеграційного навчання.

 

Уроки в спеціальній школі характеризуються широким використанням групових форм роботи. Це робота парами, бригадами. В основно­му це диференційовано-групові форми роботи, коли діти об’єднуються в групи в залежності від їхніх пізнавальних можливостей, темпів на­вчальної діяльності, завдань корекційно-освітнього процесу, а також бригадні, коли діти працюють (за власним бажанням або за вказівкою педагога) у тимчасових групах з метою виконання певного навчального завдання. Такі форми роботи використовуються на спеціальних (корекційних) уроках, наприклад, на уроках предметно-практичного навчан­ня. Групові форми роботи сприяють активізації діяльності дітей, більш повному залученню їх до навчального процесу, практичному засвоєн­ню умінь колективної діяльності і навичок соціальної поведінки, активі­зації мовленнєвої, розумової і комунікативної діяльності в умовах при­родної, ситуаційної мотивації спілкування, пізнання, міжособистісної взаємодії. Робота парами, бригадами дозволяє здійснювати взаємонавчання дітей, розвиває самостійність, ініціативність, відповідальність, почуття товариства, партнерства, готовності до взаємодопомоги.

 

Індивідуальна форма роботи на уроці використовується у на­вчанні тих учнів, що значно відрізняються за своїми пізнавальними можливостями, темпами і обсягом пізнавальної діяльності від інших дітей.