Важливе значення для спеціальної педагогіки має проблема мовної діяльності, оскільки будь-які відхилення, порушення в розвитку дитини безпосередньо позначаються на успішності взаємодії з навколишнім середовищем, на формуванні мови, а значить і на соціалізації. У зв’язку з цим основну роль грає психолінгвістичний аналіз відхилень від нормального мовного розвитку, що дозволяє розмежувати мовну патологію і відступити від норм мовної поведінки, що дає можливість не тільки збагатити понятійну базу спеціальної педагогіки, а й визначити нові, науково обґрунтовані підходи до класифікації порушень, в тому числі і мовних, визначити напрямки педагогічного впливу спеціального педагога з урахуванням структури дефекту у дитини.
У становленні спеціальної освіти велику роль відіграють інтеграційні процеси, які виражаються в різноманітних формах спільного навчання та виховання дітей з обмеженими можливостями здоров’я та їх здорових однолітків. Проблеми інтеграції полягають в першу чергу у невідповідності бажань деяких батьків дітей з особливими освітніми потребами та інтересами інших учнів та їх батьків. При цьому проблема нс вичерпується тільки включенням дитини з обмеженими можливостями здоров’я в класи загальноосвітньої школи, але і зачіпає зміст, методи і форми навчання даної категорії дітей. Необхідна творча та науково обґрунтована розробка змісту і методів навчання і виховання дітей з вадами у розвитку в умовах інтеграційного навчання.
Уроки в спеціальній школі характеризуються широким використанням групових форм роботи. Це робота парами, бригадами. В основному це диференційовано-групові форми роботи, коли діти об’єднуються в групи в залежності від їхніх пізнавальних можливостей, темпів навчальної діяльності, завдань корекційно-освітнього процесу, а також бригадні, коли діти працюють (за власним бажанням або за вказівкою педагога) у тимчасових групах з метою виконання певного навчального завдання. Такі форми роботи використовуються на спеціальних (корекційних) уроках, наприклад, на уроках предметно-практичного навчання. Групові форми роботи сприяють активізації діяльності дітей, більш повному залученню їх до навчального процесу, практичному засвоєнню умінь колективної діяльності і навичок соціальної поведінки, активізації мовленнєвої, розумової і комунікативної діяльності в умовах природної, ситуаційної мотивації спілкування, пізнання, міжособистісної взаємодії. Робота парами, бригадами дозволяє здійснювати взаємонавчання дітей, розвиває самостійність, ініціативність, відповідальність, почуття товариства, партнерства, готовності до взаємодопомоги.
Індивідуальна форма роботи на уроці використовується у навчанні тих учнів, що значно відрізняються за своїми пізнавальними можливостями, темпами і обсягом пізнавальної діяльності від інших дітей.